Педагогам

Психологічний супровід обдарованих дітей

Робота з обдарованими дітьми

ПАМ'ЯТКА   ВЧИТЕЛЮ

Критерії, що мотивують організацію 

навчально-виховного процесу в
роботі з обдарованими дітьми

1.      Обдаровані діти намагаються в процесі навчальної діяльності набути нових знань. Високі вимоги, які дають шанс на подальший розвиток,приймаються більш охоче, ніж занижені.

2.   Обдаровані діти боляче переносять зміни в їх навчально-виховній діяльності в класі, коли вони проводяться без їхнього відома, без урахуванняїхньої думки.

3.      Обдаровані діти гостро реагують, якщо їх старання призводять до того, що їх ще більше  завантажують.

4.      Кожній обдарованій дитині треба надавати інформацію про якість особистої праці. Причому вона повинна бути оперативною, щоб учень міг внести корективи у свої дії.

5.      Успіх без визнання призводить до розчару­вання.

6.      Кожна обдарована дитина хоче показати, на що вона здібна.

7.      Кожна обдарована дитина прагне до успіху — це реалізовані цілі. В
досягнення цих цілей вона вкладає багато особистої енергії.

8.     Обдаровані діти відчувають радість від навчальної діяльності, задовольняючи свою потребу в особистій причетності до результатів праці. Вони хочуть, щоб їхні дії були важливі для когось конкрет­но (для вчителя, батьків, суспільства тощо).

Організація
домашньої роботи для обдарованих дітей

Великою проблемою для обдарованих дітей є переобтяження домашніми завданнями. Талановита,здібна дитина увесь час прагне до улюблених занять, її часто неможливо пере­ключити на відпочинок, фізичні вправи чи гру. До того ж це, як правило, людина дуже відповідальна, яка намагається все ретельно виконати. Додайте до цього педагогічну безпорадність батьків, економічні негаразди, екологічну ситуацію. Через постійні перенавантаження під час навчаннявідбувається  не розвиток, а руйнування здоров'я і таланту молодої людини, а звідси — гіркі розчарування батьків і дітей, марні сподівання держави відновити інтелект   нації.  Застосування домашнього завдання спрямоване на:•      засвоєння нових знань (теоретичне);•      формування навичок і вмінь (емпіричне);•      застосування знань, навичок і вмінь (прак­тичне);•      узагальнення і систематизацію (узагаль­нююче);•      підготовку до засвоєння нових знань (пропедевтичне);•      проективне домашнє завдання.    Не завжди домашнє завдання доцільно давати наприкінці уроку. Як його підсумок домашнє завдання доцільне тоді, коли за змістом матеріал домашньої роботи тісно пов'язаний з класною, слугує поглибленню, розвитку або застосуванню знань, навичок і вмінь, набутих на уроці. Таке завдання дається за 5—6 хвилин до кінця уроку з необхідними інструкціями, зразками.     Пропедевтичне домашнє завдання дають напередодні уроку за умов, коли увагу учнів треба спрямувати на розв'язання проблеми, з'ясування провідної ідеї, закономірності. Як пропедевтичне домашнє завдання даються проекти, дослі­дження, твори, складні математичні та фізичні задачі.
Такі завдання викликають механізм відображення, допомагають побачити мету роботи, скласти план її виконання і поступово рухатися
до розв'язку проблеми.Такі завдання викликають механізм відображення, допомагають побачити мету роботи, скласти план її виконання і поступово рухатисядо розв'язку проблеми.   Як свідчать дослідження дидактів, ефектив­ними є прогностичні пізнавальні задачі як засіб розвитку пізнавальної самостійності учнів.Тематичне домашнє завдання дається до всієї теми, щоб учні самостійно спланували його виконання. Воно містить необхідні вправи і практичні роботи. Спершу вчитель пояснює особливості кожного типу і виду домашнього завдання, оптимальну технологію виконання, дає поради учням із різними інтересами, здібностями, темпом навчання, характером мислення, пам'яті.Тематичні домашні завдання передбачають консультації вчителя, лаборанта.Нетрадиційною формою домашнього завдан­ня є «акордна», яка має характер «занурення» в проблему, коли треба сприйняти й осмислити великий
за змістом матеріал за короткий час (за досвідом М.Щетініна).за змістом матеріал за короткий час (за досвідом М.Щетініна).Варіативні (альтернативні) домашні завдання, наприклад,
твори на тему: «В гостях у феодала», «Подорож   до скіфів...».

Особливості поведінки 

учнів з різними 

типами сприймання

         У батьків та вчителів є багато можливостей поспостерігати за різними типами учнів та, як вони себе поводять за буденними справами. Наприклад, подивитися хто як записує домашнє завдання. Припустимо, воно записане на дошці:

1.Візуал сприймає інформацію в основному візуально, тому йому недостатньо слухати пояснення вчителя - йому необхідні схеми, графіки, макети, ілюстрації. Для включення візуалів в роботу рекомендується використовувати дієслова, активізують зорову систему: подивися, бачиш, уяви собі і так далі, а також слова, що описують колір, форму, розмір об'єкта. У візуалів швидка мова і висока швидкість реакції, так як вони мислять образами.

2. Кінестетик не може всидіти на місці в момент пояснення нового матеріалу - адже засвоєння інформації у нього йде через рух. Розуміння цієї особливості допоможе дорослим терпиміше ставитися до непосидюх, в розмові з якими краще використовувати слова і приклади, пов'язані з описом рухів і відчуттів - доторкнися, відчуй, візьми, пройдися (по тексту). Мова кінестетиків зазвичай уповільнена, тому що вони прислухаються до своїх тілесних відчуттів.

3.Діти з ведучим аудіальним каналом сприймають інформацію в першу чергу «на слух». Активізація цього каналу відбувається за допомогою слів: послухай, почуй, прислухайся. Аудіали відрізняються логічністю і раціоналізмом мислення, їх мова розмірена, ритмічна і послідовна.

Навчальна програма в основному орієнтована на візуалів. Кінестетики і аудіали змушені «перекладати» навчальний матеріал на свою мову, що вимагає додаткових сил і часу, приводячи часом до хронічної неуспішності. Кінесіологам допоможе визначенння «ведучого» око і вухо - щоб посадити учня зліва чи справа на такій відстані від дошки, яке дозволить йому засвоювати інформацію в максимальному обсязі.

          Багато що може дати спостереження за учнями під час перерви.

1. Візуали: частіше за все залишаються в класі, якщо більшість учнів з нього виходять.  Для нього головне – можливість спокійно поринути в свої зорові образи. Але йому можуть помішати шумні діалоги аудіалів чи рухливі ігри кінестетиків. Тоді він воліє вийти в коридор, де буде спостерігати за іншими учнями чи роздивлюватись інформацію на стінах.
2. Аудіали: використовують перерву, щоб наговоритись. Особливо якщо на попередньому уроці приходилося «тримати ріт на замку».
3. Кінестетик: йому перерва потрібна для того щоб порухатись та розім’ятись.  

         Ці спостереження говорять про те, що кожна дитина інстинктивно вибирає   спосіб відновлення сил притаманний лише їй.

         Спеціалісти кажуть, що від візуала можна вимагати швидкого розв’язування задач. Візуалу потрібний під рукою листочок, на якому процес осмислення і запам’ятовування матеріалу можна малювати, креслити. Можна використовувати комп’ютер і проекційну техніку для пояснення теми. Від аудіала – швидкого повторення почутого  матеріалу; від кінестетика краще не чекати не того, не іншого – він потребує іншого відношення, йому потрібно більше часу та терпіння  зі сторони вчителів та батьків.

                У класі рідко буває без зауважень. Найбільший ефект буде, якщо ви зробите його відповідно до способів сприйняття інформації даної дитини. Візуалу краще зробити сигнал рукою, аудіалу тихенько промовити: «уважно чи тихіше». А кінестетику достатньо положити руку на плече.